ХВАЛИТИСЯ, хвалюся, хвалишся, недок.
1. Хвалити себе, вихвалятися ким-, чим-небудь. — І годі тобі хвалитись дітьми. Хвалила ж сова своїх дітей, що нема кращих на світі, а яка ж там совина краса? — сказав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 282); О. Василь хваливсь своїм хазяйством. Він показав власноручно посаджені яблуні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320); Зухвало й голосно сміявся Марусяк при своїм столі. Хвалився своїми богатирськими вчинками, і тими, що були, і такими, що їх не бувало (Гнат Хоткевич, II, 1966, 198); — Е, коні ми подоставали. Прямо як змії! Із кінного заводу видерли. Як летиш, аж вітер вуха обпікає, — хвалився Круп як (Михайло Стельмах, II, 1962, 183).
2. кому і без додатка. Розповідати, казати так, щоб
усі чули. — Ой, гарно на буряках! — хвалилася Василина
дівчатам (Нечуй-Левицький, II, 1956, 47); А то якось сонце
було так, як під снідання. Його нема. Явдоха впоралась
трохи — пішла до биків. Коли увіходить, хвалиться:
— Нема биків (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 23);
//
Виявляти, розкривати те, що до цього часу було
таємницею, невідомим; відкривати. — Мартусю!
Що ж ми тепер будемо з книжкою робити? —
зашептала я, тремтячи уся. — Цитьте! Нікому не хваліться,
як будуть питати, — витираючи сльози, швидко
проказала вона (Панас Мирний, IV, 1955, 342); — А бідаки
гомонять, мовби комуністи ділитимуть землю, — шепотом
хвалилася Глафіра (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 46).
♦ Хвалися; Хваліться: а) спонукальне прохання
розповісти про свої успіхи. — Що ж там таке привіз
ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! — напосідає мама
(Панас Мирний, IV, 1955, 339); б) (ірон.) уживається для
вираження осуду, заперечення яких-небудь розмов, дій.
— Хвались, хвались, Андрійку, каліцтвом, комусь воно
дуже потрібне, — шипіла Маланка (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
99).
3. з інфін., із спол. що. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. — Демко Сіроштан просвітку мені не дає; позавчора хваливсь, що мого кота вб'є, як його не берегтиму, а він таки вб'є (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 192); Він лаявся, хвалився, що всіх їх знищить, всім їм оддячить (Панас Мирний, III, 1954, 56).