в означеннях
Тлумачення, значення слова «хватати»:

ХВАТАТИ 1, аю, аєш, недок., рідко ХВАТИТИ, хвачу, хватиш, док., перех., розм. Те саме, що хапати1. — Мій таточку! це я прийшла. — За руки хватаю. — Це я, — кажу. А він мені Шепче: — Я прощаю. Я прощаю (Тарас Шевченко, II, 1963, 311); Він таки хватив у жменю горіхів, та до Марусі: — Чи чіт, чи лишка? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 29); Вони [молоді робітники] не вбирають, а хапають, хватають художнє слово, пісню, музику, танок (Остап Вишня, I, 1956, 334).
Хватати за горло див. горло.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 35.

Коментарі (0)

ХВАТАТИ 2, ає, недок., ХВАТИТИ, хватить, док., безос., розм. Бути достатнім для кого-, чого-небудь; вистачати. Сама думка про те, що й Василь це п'є, примушувала його боротися з хворобою, скільки хватало сили (Юрій Яновський, II, 1954, 104); — Там, кажуть, на станції чобіт та шапок навалили стільки, що й на весь район хватило би (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 171); Синам мужицьким всі шляхи відкриті, Аби хватило волі та снаги (Микола Бажан, Вибр., 1940, 172).
Клепки не хватає в кого — те саме, що Немає однієї клепки [в голові] (див. клепка). — Ой, гарячий ти, Му сію, та клепки не хватає! — сказала сама собі Мар'яна, зітхнувши важко (Григорій Косинка, Новели, 1962, 86); Совісті хватило (хватає) див. совість.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 35.

Коментарі (0)