в означеннях
Тлумачення, значення слова «хвіртка»:

ХВІ́РТКА, и, жін. Невеликі вхідні двері в тину або в воротах. Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину (Панас Мирний, I, 1949, 339); Перед хаткою самотньо біліють свіжі, ще з соком ворота і хвіртка, від них навколо городу має піти огорожа, але поки що замість неї чорніє лише кілька ямок для стовпів (Михайло Стельмах, II, 1962, 287); Ми пройшли через хвіртку в залізних воротах (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 74); Хвіртка у паркані розчинилась, і в подвір'я вступила трійця людей (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 51); Зачувши чужинців, загавкали собаки, хтось заскрипів хвірткою, затріщав тином, виламуючи патерицю від озвірілих псів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 466);
//  рідко. Дверцята в хліві, стайні. Рудик безнадійно махнув у просторінь рукою і нервово причинив хвіртку стайні (Григорій Косинка, Новели, 1962, 151).
 Стояти на хвіртці — стояти біля хвіртки. Повернув [Чіпка] назад, дивиться — на хвіртці стоїть Галя (Панас Мирний, I, 1949, 338); Халимон стояв у себе на хвіртці і нетерпляче позирав на майдан біля церкви (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 43.

Коментарі (0)