в означеннях
Тлумачення, значення слова «хворий»:

ХВО́РИЙ, а, е.

1. на що, чим і без додатка. Який має яку-небудь хворобу, нездужає; нездоровий; протилежне здоровий. — Бабусенько! Скажи.., де я? — В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Тарас Шевченко, I, 1963, 127); Самотній, хворий, думаю в хатині, — Круг мене темна, тиха, сонна ніч (Іван Франко, XIII, 1954, 29); Це він вперше бачив Воронцова після тої зустрічі під дотами, коли Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (Олесь Гончар, III, 1959, 97); — Я був хворий. — Чим? — Сердечним припадком (Олександр Довженко, I, 1958, 172); Образ тяжко хворої матері, що лежала на соломі, в сінях чужої хати, з того часу не кидав Галининої уяви (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 137); Карнаух підсів до старшого чабана, і чути було, як він стишеним голосом розповідає про якусь «оту», що «знов не пасеться», що «заскучала чогось» — йшлося, видно, про хвору вівцематку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 17);
//  Уражений хворобою (про органи і частини тіла). А думки, як черва, ворушаться в голові, точать її хворе серце (Панас Мирний, III, 1954, 23); Чубенко мовчав, сидячи на лаві, хворе тіло його здригалося від холоду й від жару, а треба було напружити всю увагу, скупчити всі сили, слухати, прислухатися й вирішувати (Юрій Яновський, II, 1958, 215); Командувач підписав наказ про дальший розвиток операції й тоді лише дозволив собі відпочити. Стомлена вкрай людина лягла на лежанку й почала розтирати хворе коліно. Була шоста година ранку (Юрій Яновський, II, 1958, 239); Зубний лікар школи на хворий зуб Юркові пломбу поставив (Вечірній Київ, 16.I 1963, 4);
//  Який свідчить про поганий стан здоров'я людини, наявність у неї якоїсь хвороби. [Руфін (хворим голосом):] На богів, прошу вас, друзі, тихше. Я не можу. Такий страшенний біль... (Леся Українка, II, 1951, 402); Мати зітхала й тепло з хворим усміхом на посмаглих устах дивилась на дітей (Андрій Головко, II, 1957, 362);
//  Уражений хворобою (про рослини та їхні плоди). Ніч була надзвичайно ясна, тиха. Дерева, удень такі нещасні та хворі, тепер здавалися зграбні та стрункі, мов постаті русалок (Леся Українка, III, 1952, 534);
//  у знач. ім. хворий, рого, чол.; хвора, рої, жін.; хворе, рого, сер.; мн. хворі, рих. Нездорова, недужа людина. Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе. Не зводячись, він міг зачерпнути пригоршнею води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360); Біля амбулаторії зібралося чимало людей. То хворі ждали прийому лікаря (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 268).
З хворої голови на здорову перекладати (перекласти, валити, звалювати, звалити і т. ін.) див. голова; Хвора душа чия, в кого; Хворе серце чиє, в кого; Хворий душею (серцем) хто: а) про дуже вразливу, знервовану людину. [Муза:] Химерні ви, люди, серця ваші хворі Від всього займаються жалем страшним (Леся Українка, I, 1951, 156); Я волів би лежати десь, розірваний гранатою на шматки, аніж вертати з фронту спустошений, без того, що живить мою хвору душу, чим. живу я... (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 8); б) про психічно не зовсім здорову людину. Ота весна, що за вікном сміялась, Нам принесла новини невеселі, Тюремні вісті: той сидить в неволі, Недавно взятий, той в тюрмі збожеволів, А той недавно вийшов, але хворий Душею й тілом (Леся Українка, I, 1951, 105).

2. перен. Те саме, що нездоровий 3. [Орест:] Єсть і в наші часи блакитні троянди, але се ненормальні створіння хворої культури, продукт насильства над природою (Леся Українка, II, 1951, 24); Їхні зізнання були тільки виплодом чиєїсь хворої фантазії чи їхніх власних кривавих марень, проте не йому, не Яцубі, було розбиратись тоді, хто з них винуватий, хто ні (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 46.

Коментарі (0)