ХВИЛЕЧКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до хвиля1 1,2. З.. плескотом на берег Рине хвилечка перлиста (Леся Українка, I, 1951, 64); Звідкись долетіла ледве чутна хвилечка запаху диму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 140); * У порівняннях. Ой, річенько, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 126).
ХВИЛЕЧКА 2, и, жін., заст. Зменш.-пестл. до хвиля2.
— Гей, Огнику-братику! — кричить до нього Синиця.
— Задержися хвилечку, маю тобі щось сказати (Іван Франко,
IV, 1950, 135); Гей-гей-гей, та й закрутилося ж,
завертілося в Марусяковій голові!.. Все пролинуло перед очима
в одну хвилечку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 292).
♦ [Одну] хвилечку — те саме, що [Одну] хвилину
(див. хвилина). — Я зараз, брате. Одну хвилечку (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 37.