в означеннях
Тлумачення, значення слова «хвиля»:

ХВИЛЯ 1, і, жін.

1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51); Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Леся Українка, I, 1951, 151);  * У порівняннях. Темна ніч. Чорні хмари, ніби великі хвилі, насуваються одна на другу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 444); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Панас Мирний, III, 1954, 178); І котяться юрби, мов хвилі, Немов Середземна вода (Максим Рильський, III, 1961, 260);
//  чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. Обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів (Андрій Головко, I, 1957, 95); [1-й комендор:] Вийдеш у степ — і котяться хвилі жита, пшениці, біжать до обрію (Олександр Корнійчук, I, 1955, 70);
//  Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму, що повзли за ним довгими хвилями, як туман в горах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 167); Недалеко впав снаряд, обдало Маковейчика гарячою хвилею (Олесь Гончар, III, 1959, 57);
//  Потоки світла, звуків, пахощів, що напливають, розходяться, ніби водяні вали. Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Повітря заповнялося щебетанням птиць, і хвилі того щебетання одна за другою котилися з лісу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 130); Співали труби. Вони котили поперед себе хвилі звуків, тугих і бадьорих, як весільний вальс (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 398);  * У порівняннях. Широкою хвилею неслися пахощі польових квіток з усіх боків (Панас Мирний, IV, 1955, 212);
//  Пасма (волосся). Його велична голова з цілими хвилями ясних кучерів ясно вирізалась проти білих стін (Нечуй-Левицький, III, 1956, 248); В його погляді, рухах і навіть у хвилях буйного волосся було щось таке, що робило його схожим на артиста (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 13);
//  Хвиляста складка, утворювана згином тканини, одягу тощо. Маруся, напившись з матір'ю чаю і поприбиравши з стола та впоравшись, сіла на канапі край вікна шити сорочку. Тонке полотно хвилями лежало на її колінах, спускалось додолу, падало на поміст (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 60); Раусліт помалу.. починає роздягатися. Білі хвилі одягу шарудять і падають на підлогу (Вадим Собко, Любов, 1935, 108);
//  кого, чого, яка. Потік, лава кого-, чого-небудь, що рухається кудись одне за одним. На високій бессарабській полонині день у день котиться брудна хвиля овечої отари (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що пропливали й відпливали (Іван Франко, VI, 1951, 157); — Василечку! — безсило крикнула вона, б'ючися рученятами у стіну якихось спин, але хвиля людська несла її все далі й далі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 113); Хвиля розгніваних людей попливла до терема (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 118); Степ клекоче лавами наступаючих. Хвиля за хвилею йдуть за броньовиками, зблискують багнетами, скільки видно, скільки засягає в степову просторінь світло прожекторів (Олесь Гончар, II, 1959, 436).
 Вибухова (ударна) хвиля — різке коливання повітряних мас внаслідок вибуху. Вибух стався несподівано. Вибухова хвиля навстяж [навстіж] розчинила сінешні та хатні двері і вдарила Галю спиною об стіну (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 45); Основним уражуючим фактором при вибуху атомної бомби є ударна хвиля (Курс фізики, III, 1956, 376); Мертві хвилі див. мертвий; Повітряна хвиля див. повітряний; Різати хвилі див. різати; Розрізувати (розрізати, розрізати) хвилю див. розрізувати.

2. чого, перен. Нестримне піднесення, посилений рух, вияв чого-небудь. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (Іван Франко, III, 1950, 323); Прагнення Наполеона підкорити і поневолити російський та інші народи Росії викликало хвилю всенародного обурення і гніву проти загарбників (Історія УРСР, I, 1953, 401); Треба було сподіватися, що рано чи пізно хвиля терору докотиться і сюди, на затишну вулицю Євгена Гребінки (Олесь Гончар, IV, 1960, 44);
//  Наплив яких-небудь почуттів, думок, що визначають настрій людини. Звіяло усього [Якова] холодком, сполоснули гарячі хвилі образи, сорому, жалю... (Степан Васильченко, II, 1959, 64); Гаряча хвиля вдячності залляла серце. Щербатиха схопила Василя за голову й поцілувала (Гнат Хоткевич, I, 1966, 102); Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (Михайло Стельмах, I, 1962, 400); Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82); Петру глянув на оковані залізом ворота, і важка хвиля спогадів потьмарила його чоло (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 254).

3. фіз. Коливальний рух у фізичному середовищі. Луна — не що інше, як повернення звукових хвиль, що відбилися від якої-небудь перепони (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 309); Від центра землетрус поширюється хвилями. Це сейсмічні хвилі (Про вулкани і землетруси, 1955, 23); Основним джерелом наших відомостей про космічні тіла є електромагнітні хвилі, які випромінюють або відбивають ці тіла (Наука і життя, 1, 1958, 9); Шлях, пройдений хвилею за один період, називається довжиною хвилі (Основи радіотехніки, 1957, 5).
Довгі хвилі — електромагнітні хвилі, довші 3000 метрів; Короткі хвилі — електромагнітні хвилі, що мають довжину від 10 до 50 метрів.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 40.

Коментарі (0)

ХВИЛЯ 2, і, жін.

1. заст. Хвилина (у 1 знач.). Вагадло приробили аж у XVII віці. Тоді також поділили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8).

2. розм. Короткий відрізок часу; мить. Денис хвилю сидів, задумавшись, потім почепив рушницю на плече і, не сказавши нікому й слова, кудись пішов (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16); Клас невдоволено загудів, і Павло Миронович, подумавши з хвилю, додав: — Задачу цю нехай рішать добровольці! (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 167); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 179).
В одну хвилю — те саме, що В одну хвилину (див. хвилина). Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Гнат Хоткевич, II, 1966, 135); За (через) [якусь] хвилю; По хвилі — те саме, що За (через) [якусь] хвилину (див. хвилина). «Ось таким ти мені подобаєшся», — окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 78); Через хвилю лице її зробилося знову діловитим і зосередженим, і вона знову стала продовжувати огляд (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 294); [Прісцілла:] Руфіне! [Руфін (по хвилі мовчання):] Що? (Леся Українка, II, 1951, 504); Жінка важко, але тихо зітхнула і обважніло присіла на край стільця. По хвилі з її очей поповзли кришталеві краплинки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 237); На [одну] хвилю — те саме, що На [одну] хвилину (див. хвилина). Гамір, співи, крики та п'яні прокляття невгавали й на хвилю (Іван Франко, II, 1950, 9); У ту ж [саму] хвилю — те саме, що У ту ж [саму] хвилину (див. той). Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539); У цю (у сю) хвилю; В тій хвилі — те саме, що У цю (усю) хвилину (див. хвилина). Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий (Павло Тичина, II, 1947, 160); Все швидше й швидше почав перевертатися камінь.., але в сю хвилю одним скоком догнав його опришок і, поставивши ногу, затримав на місці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204); Дорогою в тій хвилі йшов з поля чоловік з мішком і ціпом (Іван Франко, IV, 1950, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 41.

Коментарі (0)