в означеннях
Тлумачення, значення слова «хвилястий»:

ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е. Який хвилюється, покритий водяними хвилями. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 241); Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 148);
//  Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений. За вікном видно було закований у крижану броню Буг і понад річкою — сіру хвилясту стіну фортеці з вежами (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 217); Кардаш зірвав кілька листочків, розгладив на долоні, полюбувався їх хвилястим малюнком (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 25); Хвилястими лініями позначені на ній [карті] ріки, шляхи сполучення (Радянська Україна, 17.I 1948, 2); Хвиляста шлакоцементна покрівля майже вдвоє легша від черепичної (Архітектура і будівництво, 1, 1955, 20); Найбільш складна операція у виробництві шиферу — надання йому хвилястої форми (Вечірній Київ, 28.VI 1971, 2);
//  Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.). Простягся степ у віддалі відкриті, За тихий обрій, у хвилястий дим (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 5);
//  Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.). Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима (Леся Українка, III, 1952, 577); Всідаючись, Сашко за звичкою стріпує пасмом м'якого хвилястого чуба — якось він вміє отак красиво, артистично стріпувати цим чубом, відкидає всю хвилю назад легким хвацьким помахом голови (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42);
//  Який хвилюється від вітру (про рослини). Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 401); Ціле море хвилястого комишу ховало від людського ока блискучі озерця та гирла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Шуміла хвиляста пшениця (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 32);
//  Горбкуватий, нерівний (про місцевість). Вони вступали в сипучі піски, які не лежали рівною гладдю, а здіймалися крутими хвилястими барханами сажнів по п'ять заввишки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70); Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (Олесь Гончар, III, 1959, 218); Унизу під горою по хвилястій долині туман ходить (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 46); Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті снігові замети (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 282);
//  Зигзагоподібний (про рухи). Гадюка часом перепливала єрик хвилястими рухами, здіймала голову, поважно хитала нею з боку на бік, як значна дама, і роздивлялась навкруги круглими очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361);
//  Який розходиться, лине хвилями (про світло, звуки, пахощі). Зорі сяють, Навівають Мрії й ніжні муки, Десь співають, Десь ридають Струн хвилясті звуки (Максим Рильський, I, 1960, 88); Хвилясті, з темними смугами відблиски грають на хмурому обличчі дукача (Михайло Стельмах, I, 1962, 178).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 41.

Коментарі (0)