в означеннях
Тлумачення, значення слова «хвилюючий»:

ХВИЛЮ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до хвилювати. Десь за Ташанню, на Залужжі, ледве чутно, так, ніби з пухової постелі, долинуло оте хвилююче серце хлібороба півняче «ку-ку-рі-ку-у-у!» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107).

2. у знач. прикм. Який викликає хвилювання (у 2 знач.), сповнений хвилювання. В хвилюючім повіванні весни, нарешті в самих нас — якесь сподівання (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 363); В глибинах серця свого знаходить Андрій Малишко хвилюючі слова, з якими звертається до своєї Соціалістичної Вітчизни (Максим Рильський, IX, 1962, 119); Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю (Олесь Донченко, V, 1957, 25); Звичайні слова, сполучені волею автора в урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового хвилюючого змісту (Олександр Довженко, I, 1958, 86); Стояла тиха і по-своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з-під кожного куща виповзав туман, і тому здавалося, що над землею коливалися два неба: знизу сіре, вище — сизе (Михайло Стельмах, I, 1962, 399);
//  у знач. ім. хвилююче, чого, сер. Те, що хвилює. Хвилююче — завжди незабутнє (Яків Баш, На землі.., 1957, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 40.

Коментарі (1)