ХВИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок.
1. перех. Надавати
коливального руху воді, викликати хвилювання, хвилі.
Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію
(Микола Трублаїні, I, 1955, 153);
// Хвилеподібно погойдувати,
хитати рослини. Від заходу насувалася чорна хмара,
душний вітер нахрапом бив об гори, хвилював комиш
у плавнях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Хвилює вітер лан
широкополий, Виспівує в садах між верховіть (Петро Дорошко, Тобі,
народе.., 1959, 26).
2. неперех. Те саме, що хвилюватися 1. тільки 3 ос.
Ріка хвилювала. Вона.., здавалось, хотіла
виступити з свого русла (Ольга Кобилянська, III, 1956, 430); Я бачив озеро
внизу, Що хвилювало поблизу, Широке, довге — все як є
(Павло Грабовський, I, 1959, 408); Хвилюють лани золотії, Здається,
без краю, — аж знову Бори величезні, густії Провадять
таємну розмову (Леся Українка, I, 1951, 15); Він [туман]
клубочився, хвилював у місячному світлі (Василь Козаченко, Сальвія, 1959,
108); Груди її сильно хвилювали, очі блищали, гнів був
справдішній (Іван Франко, II, 1950, 297); В долині лежав
Бахчисарай, що хвилював, як море, рожевою черепицею
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141);
// Рясно текти (про сльози). Він
подививсь мені в вічі й подививсь на дочку... А в дочки
сльози хвилюють... — Батенько! — промовила (Марко Вовчок,
I, 1955, 206).
Хвилі хвилюють — хвилі розходяться, напливають
одна на одну. Вітер розносив його [сонця] огненні
паруси з однії полоси трави на другу, — мов золоті хвилі
хвилювали по долині (Панас Мирний, I, 1954, 281); Хвилювати
хвилями — розходитися, напливати хвилями, у
вигляді хвиль. Гляне Чіпка... То ж не вогонь, то людська
кров хвилями хвилює... (Панас Мирний, I, 1949, 310); Вода
чиста, як сльоза, хвилює срібними хвилями (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 170).
3. перех. Робити неспокійним кого-небудь;
турбувати, бентежити. За сніданням Артем та Христя мало
розмовляли. Про абищо не хотілось, а про те, що
найбільш обох хвилювало зараз, ніяк було при матері
(Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 540); Василь, що хвилював
дівчат блиском своїх очей, вів плуга по другий бік поля
(Петро Панч, II, 1956, 478); Щоб заздалегідь не хвилювати
матір, Ляля поки що не казала їй про свій твердий намір
залишитися в Полтаві (Олесь Гончар, IV, 1960, 43);
//
Викликати інтерес у кого-небудь, цікавити, не лишати
байдужим когось. Поза життям і поза правдою нема
літератури, нема мистецтва. Коли письменник лише
пасивно споглядає життя, то він не може створити речі,
які б хвилювали читача, будили в ньому думку
(Максим Рильський, IX, 1962, 184); Сірий нудний твір, який не
хвилює вас, це — поганий твір (Олесь Донченко, VI, 1957, 585);
Питання виховання дітей, радянської молоді завжди
хвилювали Горького (Вітчизна, 3, 1968, 136);
// Викликати
велике піднесення. Згадав [Аркадій Петрович] одразу,
як гула радісно сходка, коли він пояснив їй права народу
на землю. Се завжди його хвилювало, і по розмові почував
він бадьорість і апетит (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383);
Ленінські декрети про мир, про землю — ось уже другий
місяць день у день хвилювали Вітрову Балку (Андрій Головко,
А. Гармаш, 1971, 436).
♦ Хвилювати кров див. кров; Хвилювати уми
(почуття і т. ін.) — глибоко впливати на розум, почуття
людини. Революційні заклики Шевченка хвилювали уми
й збуджували волю до боротьби тисяч людей (Слово
про Кобзаря, 1961, 103).