ХВИЛИ́НОЧКА, и, жін. Пестл. до хвилинка. Щастя,
братику, — хвилиночка одна: Наче хмарка понад нами
промина (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 267); — Та посидь-бо ще
хоч хвилиночку! (Андрій Головко, I, 1957, 57).
♦ Вільна (зайва) хвилиночка — те саме, що Вільна
(зайва) хвилина (див. хвилина). Тільки мені
хвилиночка вільна, — я зараз до Марусі побігла.. — Марусе,
Марусе. Голубонько! Вийди хутенько! (Марко Вовчок, I, 1955,
228); Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть
на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися
світом ясним (Панас Мирний, III, 1954, 258); На [одну]
хвилиночку — те саме, що На [одну] хвилину (див.
хвилина). Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку...
Господи, яка весела, яка щаслива! (Марко Вовчок, I, 1955, 281);
— Куди ти, розхристаний та неодягнений? Мороз
надворі лютий! — крикнула вона йому наздогінці. — Я на
хвилиночку, мамо... (Панас Мирний, IV, 1955, 288); Вийди,
коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай
(Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 173); Не встигли двох
кроків ступити Діденко з Чумаком, як раптом гукнула
Ївга Семенівна: — Павле Макаровичу! На хвилиночку
(Андрій Головко, II, 1957, 478); [Одну] хвилиночку — те
саме, що [Одну] хвилину (див. хвилина). [Любов:]
Нас уже давно ждуть... Ах, стривай, я ж не вбрана,
се нічого, я зараз! хвилиночку, хвилиночку! (Леся Українка,
II, 1951, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 38.