Словник української мови

ХИБНУТИ 1, ну, неш, док., розм. Однокр. до хибати;
//  до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. — І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло, — я вже й не знаю, який се теперечки світ настав (Марко Вовчок, I, 1955, 22).

ХИБНУТИ 2 див. хибувати 2.