ХИХОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням хихотіти і звуки, утворювані цією дією. Полягають [наймички] потім на купи свого лахміття, і позатихає хихотіння з-під верет, і зморить сон, корявий, як шкіра підошовна (Гнат Хоткевич, II, 1966, 133).
ХИХОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням хихотіти і звуки, утворювані цією дією. Полягають [наймички] потім на купи свого лахміття, і позатихає хихотіння з-під верет, і зморить сон, корявий, як шкіра підошовна (Гнат Хоткевич, II, 1966, 133).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 68.