ХИМЕ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає подив, не
схожий на когось звичайного або щось звичайне;
незвичний, чудернацький. В химерні шати вбрана Морозом,
край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (Павло Грабовський,
I, 1959, 300); [Економ:] Якесь дивне те військо, що
я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа — все
якесь химерне, невидане (Степан Васильченко, III, 1960, 228);
Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн, де
плавали химерні рибки (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 117);
Дід Сливка сидить на лавці і струже з кореневища
химерні напівфантастичні вироби (Любов Забашта, Пісня..,
1961, 159); На самому вершечку його [косогору], ніби
вінчаючи собою найвище місце, стояв двоповерховий
химерної архітектури будинок (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 15);
Стоять півні ті ж гордовиті, Химерним вишиті
узором (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 194);
// Те саме, що
потворний. Від образів його тяжкий погляд перейшов на
дівчину, і її налякали й дядькові очі, й химерні губи —
верхня, схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку
нижньої (Михайло Стельмах, I, 1962, 343);
// Сповнений несподіванок.
[Баба:] Доля твоя химерна: там, де ти шукаєш
щастя, там знайдеш тільки зраду, а там, де не думаєш
і цураєшся, там воно іменно і є (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941,
148); Хвилинами Кузь зупинявся і роздумував про те,
що самий найученіший чоловік на землі не може
розгадати, що за дивне створіння людина. «Тільки-но
говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга. Дивний
світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі!» —
філософствував біля гною Кузь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113).
2. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки (про
людину та її характер). Отакий-то Перебендя, Старий
та химерний! Заспіває, засміється, А на сльози зверне
(Тарас Шевченко, I, 1963, 53); Ставна [дівчина], весела, аж
химерна трохи, Що вчинки несподівані її Всіх дивували,
а батьків найпаче (Максим Рильський, Мости, 1948, 13); Іван
Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього
ходило багато всяких переказів і легенд (Іван Сенченко, На Батиєвій
горі, 1960, 234); [Вернид уб:] Тісно мені в лабораторіях,
— така вже в мене вдача химерна. Все кудись
в далечінь пориває, — де не тісно (Іван Кочерга, II, 1956, 50);
// Те саме, що вередливий. [Любов:] Чи ж не риск
бути другом такого непевного, химерного створіння,
як, наприклад, я? (Леся Українка, II, 1951, 28).
3. Який не існує, якого не може бути в дійсності.
[Палажка:] Повіяла [Химка] в чужу сторону за
другим, думаючи того химерного щастя до себе
залучити... (Панас Мирний, V, 1955, 223); В ньому, в химерному
світі примар — він, Давид, тіпався, як у лихоманці,
белькотав посмаглими губами й бився, зі стогоном,
щоб прокинутися — прорватися в дійсність (Андрій Головко,
II, 1957, 179); Все тут якесь несправжнє, химерне, все
на оптичних обманах (Олесь Гончар, II, 1959, 59);
//
Неможливий для виконання, здійснення; нездійсненний,
нереальний. Кому заборонено мріяти? Тим більше, що
мрія ця не химерна; тим більше, що заохочує мріяти
сама держава (Василь Минко, Вибр., 1952, 74); Очі в парубка
світилися вогниками химерних надій (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 45); Світ здавався Катерині якимось
фантастичним, як химерним здавалось і те, що незабаром
буде дружиною чоловіка, який іде ось, поруч (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 510); Брянський поставив начебто
химерне завдання: — Перебудувати очі! (Олесь Гончар, III,
1959, 114);
// У який важко повірити;
неправдоподібний. Про цього відлюдного старого переказували різні
химерні чутки. Казали, що він у темні ночі вилазить
на горище і тоді звідти чути моторошні крики сича
(Олесь Донченко, II, 1956, 345); В Клавдії Василівни майнула
раптом химерна думка, що це повернувся з фронту її
син (Радянська Україна, 29.IV 1946, 2);
// Який є породженням
гри фантазії; вигадливий, незвичайний. Кумедні сни,
химерні сни Приходять, як даси уяві волю! (Василь Еллан, I,
1958, 289).
4. Який важко зрозуміти, збагнути, пояснити; складний, незрозумілий, заплутаний. Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя? Ануте ж будемо хвалиться, Хто розгадав — чи ви, чи я? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 196); — Химерна штука — любов!.. (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 10); — Ось ходи, розберемося в цьому плані. Роман, мов перед глибокою водою, зупиняється перед химерним кресленням учителя (Михайло Стельмах, I, 1962, 352); Химерне почуття охопило непокірного сина. Чи то сміятися кортить, чи то заповнив його терпкий смуток... (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 312); Важко тут відгадати, де основне русло ріки.. Коли не знаєш — не виберешся з химерного лабіринту водяних коридорів (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 148); Вподовж висот — химерні закрути траншей, вкопані в землю самоходи, ледве помітні доти і бліндажі (Олесь Гончар, III, 1959, 412).