ХИМОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., заст.
1. неперех.
Химерити.
♦ Химороду химородити — химерити. Тобі здається,
що він розсердився на тебе, а він, ледачий, химороду
химородить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 449).
2. перех. Чарувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 59.