в означеннях
Тлумачення, значення слова «хирний»:

ХИ́РНИЙ, а, е.

1. Який ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий. — Гарна людина цей хирний чех? — лепетав важкий Балабуха, погладжуючи сиву бороду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 221); — Такі ви були, як пригадую собі, хворобливі обоє та хирні на вигляд... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 54);
//  на що. Який хворіє якоюсь хворобою. [Стара Бавмертиха:] Він таки хтів її взяти, та вже тоді був зовсім хирний на груди (Леся Українка, IV, 1954, 215); По болоні [оболоні] хирні коні.. Ходять самопас (Іван Франко, XIII, 1954, 179);
//  Який погано росте або в'яне, засихає (про рослини); чахлий. Кози Об'їдають хирні лози... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 56).

2. перен., зневажл. Нікчемний, нікудишній. Мовчи, хирний! (Номис, 1864, № 13094); А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мовчи, із Паном не рівняйсь! Чого брехать? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 53); — А ви, мамо, як знаєте про Зосю? — спитав син. — А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 60.

Коментарі (0)