в означеннях
Тлумачення, значення слова «хитатися»:

ХИТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ХИТНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Рухатися, коливатись з боку на бік, вперед і назад або згори вниз; колихатися, гойдатися. Билини навіть не осталось; Тілько одним-одно хиталось Зелене дерево в степу (Тарас Шевченко, II, 1963, 87); Вставала курява, огортаючи бійців сірою хмарою. Тільки голови вершників виринали з неї, хитаючись ритмічно — то вгору, то вниз, то вгору, то вниз... (Олесь Гончар, III, 1959, 74); Ліхтар хитається, як п'яний. В запоні білосніговій (Андрій Малишко, Любов, 1946, 57); Медузи, як дивні водяні квіти, хиталися в затоці з боку на бік (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 6); Катер начальника одеського порту ще з вечора хитався на хвилях біля парадного трапа яхти (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 40); Шелестіли, хиталися віти (Володимир Сосюра, I, 1957, 103); Холодний, як сталь, струмок.. розливається по холодній воді озера, де на відбиткові синього степового неба хитаються високі трави... (Юрій Яновський, I, 1958, 171); Коли хитнувся пароплав І боком став під берег підпливати, Він, дивлячись вперед, несамохіть Подумав, що ото вона стоїть На теплих сходнях, боса, над рікою (Леонід Первомайський, II, 1958, 220); Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 192); Хитнулась шеренга, і — по всій формі — три кроки вперед виступив підперезаний путом, з гирлигою замість гвинтівки... Мефодій Кулик! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 334).

2. чим. Здійснювати коливальні рухи чим-небудь; коливатися. Заплющивши очі, він [кларнетист] хитавсь взад і вперед своїм важким, ситим тулубом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231); Говорили інші ранені. Сестра біла тихо, немов із журою, хиталась постаттю в автомобілі (Андрій Головко, II, 1957, 167); П'яно усміхається він, хитаючись тулубом. — Ч-чого тобі треба? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 136).

3. Не мати стійкості, стояти не міцно, ненадійно. Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл з чотирьох тоненьких драничок, таких хистких, що вони хиталися та вгиналися (Панас Мирний, IV, 1955, 287); Вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу (Леся Українка, II, 1951, 324); Хитнувся стілець, на якому стояла Лукія (Олесь Донченко, III, 1956, 61);
//  Тремтіти, здригатися від сильних поштовхів, струсів тощо. Вікна тихо, але ненастанно дзвеніли, столи і бюрка хиталися, а знадвору доходили лише короткі, сухі стуки: цяп! цяп! цяп! (Іван Франко, VI, 1951, 334); Тоді я догадуюсь: буря.. Мені здається, що хитнулося ліжко, хитнулися стіни — і я пливу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 407); Хитнулись од вибухів гори (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 375);
//  перен. Втрачати своє значення, силу. — Моя голова ще твердо стоїть на шиї... — Може, ваша голова й міцно держиться, але ваш трон хитається й, коли не днесь [сьогодні], то завтра розвалиться (Три золоті слова, 1968, 217); І хай колонізатор б'є тривогу — Хитається тюремних стін граніт, Червоно Захід зблискує і Схід, Віщуючи народам перемогу (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 84);
//  Коливатися (про туман, марево і т. ін.). Кругом нікого не видно, тільки сизий туман хитається в повітрі (Панас Мирний, III, 1954, 120); Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 319); Пливуть, хитаються тумани над степом (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 21);
//  Світити нерівно (про світло, вогонь тощо); мигати, блимати. Од каганця проміння в'яле тремтить, хитається й тече (Володимир Сосюра, I, 1957, 348); Хитались пожари на дальнім кургані (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 232); Швидко машина зникла у вечірніх сутінках. Лише сніп жовтого світла ще довго хитався між пагорбів (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 26);
//  Втрачати рівновагу, заточуватися від утоми, хвороби, безсилля і т. ін. Урадивши так, випили ще по одній перед дорогою, по другій на дорогу й по третій на добре прощання і, хитаючись та коливаючись, гості розійшлися по своїх хатах (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 23); Сержант Орлюк ішов до операційного столу, хитаючись і заточуючись, як на палубі корабля в ураганному морі (Олександр Довженко, I, 1958, 320); Од знемоги бійці хитаються... Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів... (Володимир Сосюра, II, 1958, 438); Коні хиталися від утоми (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 71).
Ґрунт (земля) почав (почала) хитатися під ногами в кого — чиєсь становище стало ненадійним, непевним. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління. Не ставало певності в корисності діла, ґрунт почав хитатися під ногами в Тиховича (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224).

4. перен. Виявляти нерішучість у виборі чого-небудь; вагатися. І без жалю, без сліз, не хитаючись, Вона кинулась в темні вали... Хто збагне, як жилось їй тиняючись, Як їй муки життя допекли? (Павло Грабовський, I, 1959, 471); Він [І. Франко] зазначає, що література модернізму не відображала дійсного життя, не служила пригнобленим масам, що вона була створена для тих, чиї ідеали хиталися між Монако, англійськими огирями та паризькими кокотками (Вітчизна, 5, 1956, 141).

5. Звучати нерівномірно (про голос, звук); тремтіти. Звуки пливуть і хитаються (Юрій Яновський, II, 1958, 20); Розказала [Магда] живо, що могла розказати. Дійшла до удару по Вєжбовій, голос у неї хитнувся й обірвався в грудях (Степан Тудор, Народження, 1941, 60).

6. тільки недок. Пас. до хитати. Он серед пісочку зелене жабуриння чорніє; он відзначається круча; легенькою хвилею хитається порожня черепашка (Панас Мирний, III, 1954, 242).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 63.

Коментарі (0)