ХИ́ТРОЩІ, ів, мн.
1. Неправдиві, нечесні вчинки,
неправдива, нечесна поведінка. Хитрощами недовго
проживеш (Номис, 1864, № 3074); Не раз лучалося, що
Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках.
Видурить що в нього та ще й регоче, коли той обурюється
на брата за хитрощі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Чоловік
[Мусій] непоганий, совісний, з рідним братом Семеном
навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі
та дружбу з сільськими крутіями (Андрій Головко, II, 1957,
402);
// Вдалий, хитрий прийом чи задум. Він
заманював поляків хитрощами, щоб вони ввігнались в козацький
табір (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 245); Нащо ти локони так
закрутила? Що там за хитрощі маєш? (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 270); Не забувай, що ворога вп'ятеро більше. В лоб
тут ніяким чином не візьмеш. Хитрощі й науку треба
прикласти (Юрій Яновський, I, 1958, 159).
♦ Без хитрощів: а) (у знач. прикм.) чесний,
прямий. — Що за охота тобі мене морочити? ..Я чоловік
без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто?
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); [Горлов:] Все діло
в душі. А душа нашої людини проста, без хитрощів.
Не зачіпай мене, тебе не зачеплю. Але коли зачепив,
то тримайся (Олександр Корнійчук, II, 1955, 33); Критика потрібна
нам пряма, без хитрощів, без дрібної помсти, без
лукавства (Павло Тичина, III, 1957, 50); б) (у знач. присл.) чесно,
прямо. Другий, молодший і завзятіший, бовкнув без
хитрощів: — Не на те втекли ми від пана Божеського,
щоб шило на швайку міняти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 66); Марія.. починає сердитись: — Коли
позичите [грошей] — віддамо без хитрощів. Ми люди прості,
без мудрувань живемо (Михайло Стельмах, I, 1962, 309);
Підходити (підійти, підлазити, підлізти) з хитрощами — те
саме, що Удаватися (удатися) до хитрощів. Він
сподівався, що Марися, як жінка, краще за його зуміє
підійти з хитрощами та лестощами, підластитись до
Тодозі й по-жіноцьки намовити її виїхати до Брагина
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 154); Уранці писар до голови й
підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет
Макухівна Івга зробила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 300);
Пускатися (пуститися, іти, піти, підніматися,
піднятися, узятися) на хитрощі; Удаватися (удатися) до
хитрощів — починати хитрувати. [Василь:] Коли
вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі
пускатись! [Антон:] Я це давно знав і так і роблю!
(Марко Кропивницький, I, 1958, 171); От Циган і пішов на хитрощі
(Номис, 1864, № 939); Після родин не вінчається копитан
[капітан] .. Треба Оксані на хитрощі підніматися
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 454); — Тут, кумонько, силою
нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Іван Франко,
IV, 1950, 75); З тими ж, хто квапить мій шлюб, я до
хитрощів мусила вдатись (Гомер, Одіссея, перекл.
Б. Тена, 1963, 324).
2. Властивість за значенням хитрий 1, 2. Обличчя в
чоловіка мінилося насмішкуватістю й хитрощами (Павло Загребельний,
Диво, 1968, 162); Ні битви не страшать у далях
заяснілих, Ні підлість зрадників, ні хитрощі їх змов! (Микола Бажан,
Роки, 1957, 213); — Ви подивіться — он у мене лежать
книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було
мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Юрій Яновський,
II, 1958, 122).
♦ Хитрощів немає (нема) в чому, ірон. —
нескладно, не вимагає особливого вміння. Прожити —
в цьому хитрощів нема, Аби лиш у життя вчепиться
вміли! (Максим Рильський, III, 1961, 298).