ХИТРУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням хитрувати.
Стоїть Васюта біля стінгазети.. тяжко замислений і аж
ніби ображений. Це ж пак, отакий «наклеп» на
чоловіка! ..Тригубенка це хитрування Васютине
роздратувало, і, замість пораду дати чоловікові, усміхнувся
насмішкувато і сказав: — Ну, раз ти не крав, то чого ж
ти й боїшся? (Андрій Головко, I, 1957, 323); Він надіявся,
що люди не знають його хитрувань білг. машини, тим
паче, що крав він по-божому, якийсь фунт-два на
пудові, не більше (Михайло Стельмах, I, 1962, 122).
♦ Удаватися (удатися) до хитрування — те саме, що
Удаватися (удатися) до хитрощів (див. хитрощі). —
Чому солдата однаково зображаємо хитрим і здатним
на тисячі витівок? Бо постійний голод наштовхує його
на те, голод і знущання начальства. Це штовхає його
вдаватися до хитрування, розвиває в ньому кмітливість
(Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 264); Щодня монополії
Заходу вдаються до все нових і нових хитрувань, щоб
зберегти свої величезні приватні капіталовкладення (Вечірній Київ, 19.VIII 1974, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 67.