в означеннях
Тлумачення, значення слова «хижий»:

ХИ́ЖИЙ, а, е.

1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин). Щоб вгамувати своє серце, Єремія звелів осідлати коня, скочив на його й полетів у степ оглядати своє добро, а потім блукав по діброві без діла, без думок в голові, блукав, як блукають хижі звірі, шукаючи поживку (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 120); Ой, стережися, польова пташко, знизу блискучих котячих очей, а згори бистрих пазурів хижих шулік! (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Кострубаті й присадкуваті верби.. чіплялися оголеним корінням за землю, немов хижий птах загнав пазури у здобич (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Блідли зорі. На сході небо жевріло світанням. Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 113);
//  Характерний для такої тварини. Шуліка зорить на нього з-під неба здивованим хижим оком: хто ти є, що не заєць і не сайгак, а мчиш прудкіше за них? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Справді, з котом було веселіше. Лаврін гладив його м'яку шерсть, прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (Олесь Донченко, III, 1956, 127);  * Образно. Хиже море здалі гомоніло валами (Леся Українка, IV, 1954, 266); В круглих вогких ковбанях-ячейках стояли міномети всіх трьох рот. З'єднані в одну батарею, виструнчені в голодний, хижий ряд, вони набули особливо грізного промовистого вигляду (Олесь Гончар, III, 1959, 389);
//  перен. Подібний до хижака лютістю, жорстокістю, такий, як у хижака (про людину та її риси); лютий, жорстокий. — І звір такого не зробить, як ти зробив, і розбишака хижий!.. (Панас Мирний, I, 1949, 406); Чим дальш підростав, тим гірш ставав я хижим, непокірним. Раз завівся я з батьком і убив би його до смерті, коли б чужі люди не оборонили його (Олекса Стороженко, I, 1957, 349); Він бачив перед собою полиск хижих очей, червоні й завзяті обличчя, роздуті ніздрі й білі зуби — і вся ця хвиля лютості раптом наскочила на нього, як морський прибій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 205); Людина посміхалася, вишкіряючи жовті зуби, її маленькі очі блищали хижою радістю (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 380).

2. перен. Який прагне наживи, жорстоко визискуючи кого-небудь, діючи як хижак (у 2 знач.). Про самого Чіпку гріх слово сказати! Та його хата низенька й тісна, його мати згорблена, стара, висушена гіркою нуждою та лихом, розкопирсали хижу, падку на розкоші та на прибуток ласу натуру Явдошину (Панас Мирний, I, 1949, 357); — А про цього Кикала ти, видно, знаєш не все. Він собі будинок будує. Поганого в тому.. немає нічого, але дуже він хижий і хутко збудувати хоче (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 35);
//  В якому виражається зажерливість, користолюбство. Хижі очі зазирають, Пориваються до нас, І тому ми на сторожі Кожен день і кожен час (Українські народні думи.., 1955, 403);
//  Пов'язаний з грабежем, розбоєм. Уперед проти хижих порядків! Гине войник [воїн] чи здобич бере, Він стежки протира для нащадків, — Його діло ніколи не мре! (Павло Грабовський, I, 1959, 395); В серцях відвага соколина, і гнів, і лють до хижих зграй (Володимир Сосюра, II, 1958, 188);
//  у знач. ім. хижі, жих, мн. Ті, що прагнуть наживи; зажерливі. Дужі! волю прекрасну віддайте... Ситі! землю господню верніть... Хижі! чулими, добрими станьте 1 в покуті гріхи замоліть... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 53.

Коментарі (0)