в означеннях
Тлумачення, значення слова «кіготь»:

КІ́ГОТЬ, гтя, чол.

1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Іван Франко, VI, 1951, 19); Ось, підгорнувши білі крила, Одна [чайка] торкнулась до води, Знялась од хвиль, летить сюди, — У кігтях рибка б'ється біла (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 238);
//  перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. Так би, здається, схопилася, ускочила де їх та й учепилася кігтями в його [панича] баньки!.. (Панас Мирний, III, 1954, 228).
Бути в кігтях кого; Потрапити в кігті до кого, зневажл. — бути в цілковитій залежності від когось, потрапити під чиюсь владу; Обламати (відрубати) кігті, зневажл. — не дати можливості здійснити злий намір. — Під Москвою Гітлеру одрубали кігті і в наступ перейшли (Василь Кучер, Голод, 1961, 124); Показувати (показати) [свої] кігті див. показувати; Тримати (держати) в кігтях кого, зневажл. — тримати когось у цілковитій залежності, мати над кимось владу.

2. тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішка (у 3 знач.). При навішуванні важких проводів користуються драбиною або кігтями, за допомогою яких вилізають на опору й піднімають провід (Сільські лінії електропередачі, 1956, 117); Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 158.

Коментарі (0)