в означеннях
Тлумачення, значення слова «кільце»:

КІЛЬЦЕ́, я, сер.

1. Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола (див. коло 1 1). Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис, 1864, № 4220); Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 62).

2. Те, що має вигляд такого предмета. Вона вся трусилась, трусились на голові кільця локонів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); Пускаючи кільця диму, Іван Лук'янович вдоволено дивився на мене (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 99);
//  Коло (див. коло 1 2), обвід. Велике кільце московського метро;
//  Кінцевий пункт трамвайного й тролейбусного маршрутів із поворотним кругом, а також кінець автобусного маршруту, де автобус робить розворот, щоб їхати назад;
//  перен. Те, що замкнене круговою лінією чого-небудь; оточення. Нарешті було розірване й кільце блокади, яке тримало радянський народ в ізоляції від зовнішнього світу (Мистецтво, 6, 1957, 30); [Спартак:] Та ми затримаєм противника, аж доки Піхота не прорветься крізь кільце (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 64).
Річні кільця — концентричні шари деревини, які щорічно наростають на стовбурі дерева; річні шари. Відомо, що дерево, як правило, щороку відкладає річні кільця, які добре видно на зрізі стовбура (Наука і життя, 12, 1956, 20).

3. у знач. присл. кільцем, кільцями. У вигляді кола, кругової лінії. Люди збиваються навколо Ганни тісним кільцем (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 399); Механік мовчки посміхнувся, пускаючи дим кільцями вгору (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 256).

4. Окрема складова частина ланцюга. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце (Номис, 1864, № 2164).
Кільце в ланцюгу чого — складова частина чого-небудь цілого. Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя (Леся Українка, III, 1952, 97).

5. тільки мн. Гімнастичний прилад, який складається з двох підвішених обручів. Тут їй подобалось: досхочу гойдатись на кільцях, злітаючи під самісіньку стелю (В ім'я Вітчизни, 1954, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 161.

Коментарі (0)