в означеннях
Тлумачення, значення слова «кімната»:

КІМНА́ТА, и, жін.

1. Відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній; хата (у 2 знач.), покій. Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насажу [насаджу] (Тарас Шевченко, II, 1953, 348); До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка, II, 1951, 341); Спить спокійно у другій кімнаті кароокий, смуглявий синок (Володимир Сосюра, II, 1958, 105).

2. з означ. і чого. Приміщення спеціального призначення на виробництві, в установі тощо. Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (Степан Васильченко, III, 1960, 118); На Сумщині відкрито кімнати пропаганди передового досвіду (Радянська Україна, 10.I 1962, 2).
 Кімната матері й дитини — приміщення в будинку вокзалу, автостанції тощо для відпочинку транзитних пасажирів — матерів з дітьми.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 162.

Коментарі (0)