в означеннях
Тлумачення, значення слова «кінчатися»:

КІНЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КІНЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Приходити, наближатися до кінця; закінчуватися, проходити, минати. Жнива кінчались, і наставала возовиця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 264); Кінчалися серпневі дні (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 172); Кінчиться війна, і я повернусь до неї, я відшукаю її! (Олесь Гончар, III, 1959, 82);
//  Припинятися, переставати. Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (Панас Мирний, I, 1954, 319);
//  Наближатися до краю, до межі своєї протяжності. Там, де кінчаються доріжки та квітники,.. стоять під терниною хлопець і дівчина (Степан Васильченко, I, 1959, 112); Скоро вуличка кінчилась, і перед їхніми очима відкрився невеликий.. кам'яний майдан (Олесь Гончар, III, 1959, 92);
//  Вичерпуватися, виходити (в 11 знач.). Борошно кінчається, а де позичиш, як не в Килини? (Іван Багмут, Опов., 1959, 5); Пшоно й крупа давно кінчилися (Юрій Яновський, II, 1954, 38).

2. чим. Те саме, що закінчуватися 2; завершуватися. В книзі вражень танкісти залишили свій короткий запис, який кінчався рядом підписів на півсторінки (Олесь Гончар, III, 1959, 460).

3. чим, на чому і без додатка. Приходити до якого-небудь наслідку, результату; завершуватися. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 324); Добре те, що добре кінчається (Яків Качура, Вибр., 1953, 467); Розпочався жорстокий бій, що кінчився уночі перемогою партизанів (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 28).

4. розм. Те саме, що вмирати. — Ах, як же вона важко диха!.. — То вона вже кінчається (Любов Яновська, I, 1959, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 167.

Коментарі (0)