КІНЕЦЬ 1, нця, чол.
1. Крайній пункт, межа протяглості
предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до
такого пункту, межі; протилежне початок. В
кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата старого
Петра Джері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Він просить у
Хаєцького ножа, щоб зачищати кінці кабеля (Олесь Гончар, I,
1954, 50);
// Остання, завершальна частина якогось
твору, книжки тощо. Дуже жалкую я, що не маю кінця
Вашої книжки «В поті чола» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 116).
♦ В обидва кінці — туди й назад. — Скільки ж це буде
верстов? — запитав Григорія наш дід Семен.. — А хто
їх там лічив, — стримано відповів мандрівник..
— Кажуть, двадцять тисяч в обидва кінці? (Олександр Довженко,
I, 1958, 77); В усіх кінцях чого — всюди, скрізь;
Доходити (дійти) [до] кінця див. доходити; Зводити
(звести, зв'язувати) кінці [з кінцями]: а) узгоджувати
різні частини, сторони якої-небудь справи. Інший
заведе-заведе, так що ну; та не зведе кінців, та тільки
вже мовчки гарчить на других (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 248);
[Бондар:] Ви ж самі не можете звести кінці з
кінцями у цих папірцях (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 40); б) ледве
справлятися з нестатками. Усіх людей ділив [Григорій]
на багачів, злидарів і тих, що сяк-так крутяться на
землі, зводячи кінці з кінцями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959,
236); З (із) кінця в кінець; Від кінця до кінця — з одного
краю в інший. Він ще раз проходить його [двір] од
кінця до кінця, самотній і безпомічний (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 19); З гір, із далеких лісів ринуть в долину вітри,
шарпаються з кінця в кінець (Петро Колесник, На фронті.., 1959,
194); Знайти кінець див. знаходити; З різних (усіх
і т. ін.) кінців — з різних (усіх і т. ін.) боків, сторін;
звідусіль. Дзвін загудів. По дворі почали мигтіти ченці
молоді, як мухи, зо всіх кінців (Марко Вовчок, VI, 1956, 253);
Кінців не знайти — ні про що не дізнатися; Кінці [з
кінцями] не сходяться (не зійшлися): а) важко справлятися
комусь із труднощами, нестатками; не йде справа
на лад. Мене дуже тягне на різдво поїхати на Русь,
та якось не сходяться кінці. Треба сидіти та вчитися
(Василь Стефаник, III, 1954, 28); б) немає узгодженості,
відповідності між різними частинами, сторонами якої-небудь
справи. — Ти ж., комору в порядку передав? — Та трохи
не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу я завтра ж донесу
(Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 322); Кінці [з кінцями]
сходяться (зійшлися): а) щось робиться, здійснюється так,
як належить; б) є узгодженість, відповідність між
різними частинами, сторонами якої-небудь справи; Кінці
знайти — дізнатися про що-небудь. [Оксана:] Артем
зміг би кінці знайти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 131); Кінці
[у воду] ховати (заховати і т. ін.) — не залишати
ніяких слідів злочину, вчинку. — Мені поперед усього
треба людей розумних, .. кованих на всі чотири ноги
..Щоб уміли робити моїм іменем.. і ховати кінці в
воду... (Іван Франко, VI, 1951, 358); На кінці язика є
(знаходиться і т. ін.) що в кого, рідко кому: а) хтось завжди
швидко, без труднощів дає відповідь на що-небудь;
б) хтось має велике бажання що-небудь сказати. По
розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава
новина свербить їм на кінці язика (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
193); На (у) всі (різні) кінці — на (у) всі (різні) боки,
сторони. У нас зійшло вже сонце, його вогні ми шлем
на всі кінці... (Володимир Сосюра, I, 1957, 479); Вершники на момент
круто збили коней і потім з тваринним криком
кинулись у різні кінці (Петро Панч, В дорозі, 1959, 36); Не з
того кінця робити (починати й т. ін.) що — не так, як
треба робити, починати тощо; Палиця з двома кінцями;
Палиця на два кінці; У палиці два кінці — якийсь захід
може повернутися злом і проти того, хто його починає.
2. Останній момент чого-небудь, що відбувається
в часі, а також час, пов'язаний із цим моментом. В кінці
літа Тасю одвезено до школи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321);
Кінець дня минув у напруженій роботі (Микола Трублаїні, II,
1955, 274);
// Завершення, закінчення чого-небудь.
Кінець діло хвалить (Номис, 1864, № 10005); [Степан:]
Бачу, дружбі нашій кінець (Олександр Корнійчук, II, 1955, 120).
♦ Від (з) початку до кінця — повністю, цілком.
Заграти [«Крейцерову сонату»] цілу, з початку до
кінця, ..їй не під силу (Леся Українка, V, 1956, 221); Віднині й до
[кінця] віку див. віднині; Доводити (довести) до кінця
див. доводити; Доїхати кінця див. доїжджати; І ділу
кінець — що-небудь закінчено; і все. Проковтнув би
його [вареник], та й кінець ділу; так гріх, піст зайшов
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 110); Класти (покласти) кінець
див. класти; Під кінець чого — під час закінчення
чого-небудь. Так пройшло кілька репетицій і під кінець
їх Настя робила часом більше помилок, ніж впочатку
[спочатку] (Леся Українка, III, 1952, 585).
3. перен., розм. Смерть, загибель. — Тож він завтра із другою Піде під вінець... А я собі під водою Знайду вже кінець! (Леся Українка, I, 1951, 325); Зворушення, прощання і подорож прискорили його кінець (Ольга Кобилянська, III, 1956, 306); І океанів тих немає, Щоб вірні роз'єднать серця... Тому й сичиш ти, люта зграє, Свого чекаючи кінця (Максим Рильський, Мости, 1948, 53). Боротися до кінця — боротися до останньої хвилини життя. В неї [Ясногорської] ще залишається найвища святиня — рідний народ. Це так багато, що заради цього варто жити й боротись до кінця (Олесь Гончар, III, 1959, 190); Кінець світу — за християнським віровченням і народним повір'ям, загибель світу. — Ото чули — отець Павло вичитував з євангелія, що кінець світу скоро (Василь Еллан, II, 1958, 7).
4. мор. Мотузка, канат для причалювання суден.
На кормі стояв з приготовленим кінцем сам боцман
(Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 271).
♦ Віддавати (віддати) кінці див. віддавати.
♦ Без кінця; Без кінця-краю; Без кінця й краю:
а) дуже далеко, безконечно. В голові була одна думка,
одне бажання, щоб ця дорога розтяглася без кінця-краю...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 250); б) дуже довго. Ніяково було
сидіти «в гостях» без кінця (Леся Українка, V, 1956, 361); в)
безперервно, весь час. Лиш в коридорі вартового лунають
кроки без кінця (Володимир Сосюра, II, 1958, 402); г) дуже велика
кількість; безліч. Нижче летіли і крутились чорногузи,
качки і.. різного дрібного птаства без кінця й краю
(Олександр Довженко, I, 1958, 173); До кінця — цілком, повністю.
Щоб Вас [В. М. Гнатюка] до кінця розсердити, то
попрохаю ще вислати 1 пр. «Кобзаря» Шевченка (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 289); Зробити кінець див. зробити; Кінець
кінцем — у кінцевому підсумку, нарешті. Трудом ми все
на світі робим, Трудом живем, кінець кінцем! (Іван Нехода,
Ми живемо.., 1960, 95); Немає (не буде, не було, не видно
і т. ін.) кінця (кінця-краю, ні кінця ні краю) чому:
а) щось дуже далеко простягнулося. Здавалось, плавням
нема кінця-краю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360); б) щось дуже
довго триває. — Припиняйте позачергові дебати, бо не
буде їм ні кінця ні краю (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 175);
в) безліч кого-, чого-небудь. Сім днів вони не їли й
відбивають атаки люті ворогів.., а ворогам кінця немає
(Володимир Сосюра, II, 1958, 438).