в означеннях
Тлумачення, значення слова «кіт»:

КІТ, кота, чол. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Манить, як кота мишею (Номис, 1864, № 3100); Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 78); В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 3);  * У порівняннях. Босими ногами він ішов так тихо, як кіт (Іван Франко, VII, 1951, 32).
Морський кіт — скат родини хвостоколів. Морський кіт гострим хвостом порізав одну підсаку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 229).
В кота й мишу (мишку) гратися: а) тримаючись за руки, стати в коло й не давати одному гравцеві («котові») піймати іншого («мишу»); б) хитрувати, затаювати що-небудь; Жити (бути і т. ін.), як кіт із собакою — те саме, що Жити (бути і т. ін.), як кішка з собакою (див. кішка); Знає кіт, чиє сало з'їв — те саме, що Знає кішка, чиє сало з'їла (див. кішка); Кота в мішку купувати — придбавати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якості. [Шрамек:] Ходив я до імпресаріїв, але ця наволоч тільки посміхається. «Ми не дурні кота в мішку купувати», — відповіли мені (Ярослав Галан, I, 1960, 531); Коти шкребуть на серці в кого — хтось хвилюється, перебуває в стані тривоги. Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 155); Котові (коту) на сльози нема (не вистачить і т. ін.); Як (мов і т. ін.) кіт наплакав — дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний зарібок біля колії (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 22); Там і цукерок тих, як кіт наплакав (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 511); Котові (коту) хвоста зав'язати див. зав'язувати; Минеться (минулася, закінчиться і т. ін.) котові (коту) масниця див. масниця; [Чорний і т. ін.] кіт пробіг поміж (між) ким — те саме, що [Чорна і т. ін.] кішка пробігла поміж (між) ким (див. кішка). — Скажіть, Євгене Панасовичу, ..чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 171.

Коментарі (0)