в означеннях
Тлумачення, значення слова «клацати»:

КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Олесь Донченко, III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 224).
Клацати зубами: а) голодувати; б) дуже мерзнути. — Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Олесь Гончар, III, 1959, 231); Клацати на рахівниці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 82); б) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 177.

Коментарі (1)