КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає [кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 45).
КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає [кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 45).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 173.