КЛА́НДАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал., фам. Прохати. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав (Словник Грінченка); — Чого я мушу кландати когось, а своє покидати? (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 48).
КЛА́НДАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал., фам. Прохати. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав (Словник Грінченка); — Чого я мушу кландати когось, а своє покидати? (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 48).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 173.