КЛАСТИ, кладу, кладеш, недок., перех.
1. Поміщати
в що-, куди-небудь; розміщувати десь. Сей [писар]
давно вже прочитав, що треба, та, зложивши бумагу,
кладе у кишеню (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 199); Надходить
Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком (Леся Українка,
III, 1952, 210); — Я ж не який-небудь дикун, скіф, що,
даючи дуба, нібито наказував і жінку свою вбивати та
класти поруч із собою в могилу (Олесь Гончар, III, 1959, 337);
// Поміщати в лікарню, клініку тощо. Важкопоранених
клали в лікарню;
// Розміщувати на нічліг. Ми зважили
їхати завтра рано, бо раз, що мама не любить там бути
уночі, а друге, що нас аж 4, то де ж нас класти (Леся Українка,
V, 1956, 252);
// Вносити на збереження до ощадної
каси, банку тощо (про гроші). Залишок грошей вони
клали в касу;
// Складати що-небудь в одне місце в
певному порядку. Вилітали запорожці На лан жито жати;
Жито жали, в копи клали (Тарас Шевченко, I, 1951, 203); Вона..
ніколи зроду не клала горсток навхрест (Нечуй-Левицький, II,
1956, 11);
// рідко. Додавати присмаки до страви.
Класти стручок перцю в борщ.
♦ Класти до своєї кишені (собі в кишеню) —
привласнювати (чужі гроші тощо); Класти на бік (на борт) —
нахиляти (про судно). Він кладе шаланду майже
зовсім на лівий борт, переносячи парус і повертаючи
шаланду до хвилеріза (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Класти під
сукно що — відкладати розв'язання якогось питання на
невизначений час; Класти спати — поміщати в ліжко, у
колиску тощо для сну. Вона не спускала їх [онуків] з
очей цілий день, сама годувала їх, сама клала спати
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 207); Не клади пальця (пальців)
у рот (у зуби, на зуби) кому — такий, з яким слід бути
обережним, бо може скористатися помилкою, промахом
іншого. Піп у мене — я думав перше — так собі
пришелепуватий чоловічок, коли, здається, я помилився — не
клади йому пальця на зуби (Степан Васильченко, IV, 1960, 22);
Проворний, жвавий, меткий.., високий, з високо запрокиненою
головою, .. цей був з тих, що йому пальця в рот не клади
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 350); Під замок класти див. замок;
Хоч до рани клади див. рана.
2. Надавати комусь, чомусь лежачого положення
«Цу-цу, Рябко!» ще раз сказав один псяюха, Та й хап
Рябка за уха! «Кладіть Рябка», гукнув... (Гулак-Артемовський,
Байки.., 1958, 51); Гострим коси, в ручку йдем, Колос
під ноги кладем (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 139); — Гот-ту-ту!
— кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний, I, 1954,
239).
♦ Класти на [обидві] лопатки див. лопатка.
3. перен., розм. Те саме, що вбивати 2; нищити.
А Ярема — страшно глянуть — По три, по чотири
Так і кладе (Тарас Шевченко, I, 1951, 114); Клав [Нечай] ворогів,
як снопики (Терень Масенко, Життя.., 1960, 122).
♦ Класти в домовину (в могилу) кого — призводити до
смерті кого-небудь. Жаль і батька, жаль і матір, І вірну
дружину, Молодую, веселую, Класти в домовину (Тарас Шевченко,
I, 1951, 352); Голод та холод та ще важкі хвороби
безсердечно клали людей у могилу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961,
236); Класти трупом — убивати, нищити. Не було ладу
в їх рухах, Тільки воля в них міцна Десь напасти,
трупом класти, Грабувати, мордувати, Хоч пустиня
самітна... (Іван Франко, XIII, 1954, 374).
4. у сполуч. зі сл. печатка, тавро тощо.
Робити помітку, відбиток чого-небудь на чомусь; значити,
таврувати. Швидко кладе [касирка] печать [печатку]
(Володимир Сосюра, I, 1957, 113); Класти тавро на м'ясо.
♦ Класти печатку (тавро, клеймо) на кого — що —
впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на
комусь, чомусь. Казенна обмежованість науки та
крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих
людей (Леся Українка, V, 1956, 63).
5. Накладати шар чого-небудь на якусь поверхню. Клади гній густо — на току не буде пусто (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 370); Джузеппе облизує губи, солоні од моря, а його голі по лікоть руки кладуть тим часом на човен фарби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 415); * Образно. Уже за синіми снігами заходить сонце вдалині і на покрівлі, мури, брами багряних плям кладе вогні (Володимир Сосюра, II, 1958, 260).
6. Накладати (їжу). Співали дами, кладучи собі на тарілку величезні порції страви (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Самі [Хведір і батько] собі й обідати варять, хліб печуть, варево кладуть (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 81).
7. розм. Те саме, що мурувати. З ранку до вечора Катерина носить носилки із цеглою вгору на риштовання, де мулярі кладуть стіну (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 65).
8. У поєднанні з деякими іменниками утворює
словосполуки, що означають: виконувати дію, зміст якої
виражений відповідним іменником. — Всю надію клав
на вашу ласку.., батьку! (Марко Вовчок, I, 1955, 73).
♦ Класти багаття (вогонь) — розпалювати багаття
(вогонь). Було вже холодно вночі, багаття клали (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 456); [2-ий повстанець:] Хіба ж
тут можна класти вогонь? (Мирослав Ірчан, I, 1958, 55); Класти
кінець (край) чому — припиняти яку-небудь дію,
ліквідувати якийсь стан. Нескінченній балаканині, яка може
тягтись і до ранку, кладе край командир (Петро Панч, На
калиновім мості, 1965, 224); Класти на музику (на ноти)
вірші (слова) — писати музику до віршів, слів. — Я,
голубчику, вчений, бачиш, усякі пісні записую, на ноти,
значить, кладу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 53); Класти
на папір [на папері] слова і т. ін. — записувати, писати
слова тощо. [Жірондист:] Я думав би, що ті дрібні
стрічки, які щодня кладу я на папері, колись народами
здолають править (Леся Українка, II, 1951, 179); Класти на
себе хрест, заст. — хреститися. Кладе [Мирон] на себе
широкий хрест і ревно шепоче (Михайло Стельмах, II, 1962, 46);
Класти поклони (поклін): а) низько кланятися (під час
молитви). Не молилася за мене, Поклони не клала Моя
мати; а так собі Мене повивала (Тарас Шевченко, II, 1953, 218);
Її [молитву] повторювала пошепки ця маса.. і клала
належний в таких випадках поклін (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
70); б) вітати кого-, що-небудь, кланяючись. Народе!
Я кладу земний уклін Твойому полю і твойому дому!
(Максим Рильський, Мости, 1948, 23); Класти покоси (покіс) —
косити. Вуйко на всю руку, розгонисто й широко, почав
класти новий покіс (Григорій Косинка, Новели, 1962, 118); Класти
початок чому — починати що-небудь Народжується
вільне, червоне мистецтво.. День пролетарської
культури кладе початок цьому розвиткові (Василь Еллан, II,
1958, 60).
♦ В голови (в голову) класти див. голова; І в голову
(голови) не класти чого: а) не думати, не догадуватися
про що-небудь, не передбачати чогось. Лягли, і в голови
не клали, Що вже їм завтра не вставать (Тарас Шевченко, I,
1951, 110); б) не хотіти думати про щось. Почне йому
викладати на очі усе-усе: і як вона йому робить-годить, і як
вірно кохає, а що він, безсумлінний, безсоромний, того
й в голову не кладе! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 79); Класти
в основу — брати щось за основу, вихідне положення
тощо. В основу тематики своїх творів поет кладе сучасне
життя нашого народу (Літературна газета, 17.VIII 1950, 3);
Класти голову (душу) — гинути, вмирати від пострілу,
удару тощо. Впав жереб тут голови класти, Боронячи
тил визволенням отим Від людської злої напасті (Михайло Старицький,
Поет. тв., 1958, 217); Класти голову на плаху —
присягатися в правдивості чого-небудь. Такого батальйону,
як наш, ніде нема. Кладу голову на плаху, що нема...
Орли... (Василь Кучер, Голод, 1961, 24); Класти зуби на
полицю — не маючи харчів, не їсти; голодувати (у 1 знач.).
Іще раз вона спече коржі, а тоді хоч зуби клади на
полицю (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7); Класти яйця —
нести яйця, залишати після себе личинки для продовження
роду (про змій, комах і т. ін.). — В кінці літа філоксері
виростають крила, вона робиться мушкою, перелітає
з садка в садок і кладе на кущах яйця (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
203); Комахи кладуть яйця по одному або купками
(Шкідники поля, городу та саду, 1949, 17); Розжовувати й класти в рот
див. розжовувати.