в означеннях
Тлумачення, значення слова «кластися»:

КЛАСТИСЯ, кладуся, кладешся, недок.

1. розм. Те саме, що лягати 1. Були тут страшнії гармати. Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Іван Котляревський, I, 1952, 189); Дід далі сидів на своїм місці, не думаючи навіть кластися (Іван Франко, VI, 1951, 179); Наморені коні клалися на сиру землю (Іван Ле, Україна, 1940, 309);
//  Розміщуватися, розташовуватися певним чином. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); Чорна рілля рівно клалась скиба за скибою з-під нового плуга (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Іван Ле, Історія радості, 1947, 16).
 Кластися спати — лягати спати. Одначе дома він і не гадав кластися спати, тільки розбалакався (Осип Маковей, Вибр., 1954, 255).
Кластися в домовину — вмирати. Ми.. вік свій навчаємось, а проте і ми не до краю розумні кладемось у домовину (Марко Вовчок, VI, 1956, 278); Кластися на музику (ноти) — підходити, бути придатним для написання музики (про вірші тощо). Не кожен вірш співається і не кожен віршований рядок кладеться на музику (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 68); Кластися на папері — записуватися (про думки, слова тощо). Його думки.. пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 116).

2. розм., рідко. Те саме, що збиратися 2. Дощик сьогодні клався, клався, та й не зірвався (Павло Чубинський, I, 1872, 301);
//  на що, безос. Кладеться на годину (Словник Грінченка); Сонечко сідало, клалося на велику негоду (Любов Яновська, I, 1959, 306).

3. Пас. до класти 1—6. Подекуди стіни клалися з цегляних блоків (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 24).
І в голову не клалося кому — хтось не передбачав, не думав, не гадав. Сього Анхизу не бажалось, Щоб попрощатися з синком, І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (Іван Котляревський, I, 1952, 156); Кладеться на добре (на добро) — йде добре. Як кому на добро кладеться, то й на скіпку прядеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 177.

Коментарі (0)