в означеннях
Тлумачення, значення слова «клечання»:

КЛЕ́ЧАННЯ, я, сер.

1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Тарас Шевченко, I, 1951, 284); — Це ж сьогодні зелена неділя, — промовив Данько, замріявшись. — Скільки того клечання понатягають хлопці з лісу!.. (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 236);  * У порівняннях. Немов клечанням у листям тютюновим Заквітчані всі хати і двори (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 174).

2. поет. Зелена рослинність, зелень. Земля вдягла рясне убрання, В клечанні села й городи (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 181.

Коментарі (0)