КЛЕЙ, ю, чол.
1. Липка речовина, яку використовують
для з'єднування, склеювання чого-небудь. Вони не
уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки
в них забруднені фарбою та клеєм (Леся Українка, III, 1952,
491); Густий і теплий столярний клей рекомендують
також уживати для склеювання цупких, компактних
сортів паперу й картону, а також для наклеювання
тканин (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 24).
▲ Гумовий клей див. гумовий.
2. розм., рідко. Те саме, що глей 2. Можна залізти на вишню й обдирати з кори.. золотопрозорий клей (Олесь Донченко, V, 1957, 118).