Словник української мови

КЛЕЙОВИ́Й, а, е. Прикм. до клей 1. Клейове виробництво;
//  Вигот. на клеї або з використанням клею. Збудовано [на комбінаті «Донецькжитлобуд»] напівавтомат, зований цех клейових і олійних фарб (Робітнича газета, 29.I 1964, 2); Клейові кільця використовуються для захисту плодових дерев від різних шкідників (Захист рослин.., 1952, 153);
//  Який містить у собі клей. Вводячи до складу добрив клейові смоли або сухі прес-порошки разом з полімером.., можна одержати гранули (Наука і життя, 10, 1960, 29);
//  Який ґрунтується на застосуванні клею. Успіхи хімії сприяють розвиткові й такої галузі текстильної промисловості, як виробництво нетканих матеріалів клейовим способом (Наука і життя, 1, 1964, 29).