в означеннях
Тлумачення, значення слова «клепати»:

КЛЕПАТИ, клепаю, клепаєш і клеплю, клеплеш; мн. клеплють; недок.

1. перех. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б'ючи по ньому молотком. [Конон:] Хіба ніколи не бачили, як косу клепають? (Марко Кропивницький, II, 1958, 432); Коси вони вже собі придбали, придбали й бабку коси клепати... (Остап Вишня, День.., 1950, 52); Косар на луці коси дзвінко клепле (Максим Рильський, Поеми, 1957, 5).

2. перех. і без додатка. З'єднувати металеві частини чого-небудь заклепками. Хлопці і під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували міцніше (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91); Слід звернути увагу учнів на велику економічність зварювання порівняно з клепанням (не треба свердлити отвори, виготовляти заклепки, клепати) (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 181);
//  З'єднувати металеві частини чого-небудь, загинаючи краї та сплющуючи їх. Хлопці по майстернях: кують, столярують, відра клепають (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 321).

3. перех. і без додатка, розм. Те саме, що кувати 1 1. [Мартин:] Гей, куме, пам'ятай приказку: «Коваль клепле, доки тепле!» (Марко Кропивницький, I, 1958, 453); А в тій кузні коваль клепле (Іван Франко, XI, 1952, 176);
//  Вдаряючи молотком, виготовляти або лагодити що-небудь із металу. Артем послуха; це мовчки й знов став клепати — рогача Орисі справляв (Андрій Головко, II, 1957, 363); Неподалік на платформах весь час клепають, клепають, і вже в голові гуде від сталевого того клепання (Олесь Гончар, II, 1959, 108).

4. неперех., перен., розм. Зводити наклеп на кого-небудь. Вернеться Чіпка додому, стане йому Явдоха викладати, на Мотрю клепати (Панас Мирний, I, 1949, 397); [Забрамський:] Замість радіти успіхові товариша.., йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (Іван Кочерга, II, 1956, 89).
Клепати язиком, ірон. — говорити дурниці; базікати. Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3810); Чимало жінок з дітьми посідало тут таки поблизу, лузали насіння та клепали язиками (Борис Грінченко, II, 1963, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 180.

Коментарі (0)