в означеннях
Тлумачення, значення слова «клясти»:

КЛЯСТИ, кляну, клянеш, рідко клену, кленеш, недок.

1. перех. Піддавати прокльонам; проклинати. Не співає чорнобрива, Кляне свою долю (Тарас Шевченко, I, 1951, 31); Поставали [селяни] на оборі, дивляться, одні кленуть [злодія], другі грозять, треті так собі стоять (Іван Франко, II, 1950, 17); Бідна волошко, чому ти у житі, А не на клумбі волієш рости? Чом не схвильовано слухаєш ти, Як хлібороби кленуть працьовиті Квіти, що вміють так гарно цвісти? (Максим Рильський, III, 1961, 179).
Клясти в батька, в матір кого — проклинати, ображати, зачіпаючи честь батька, матері; Клясти на чім світ стоїть кого — дуже проклинати. Вони кляли на чім світ стоїть козачого генерала (Олесь Гончар, III, 1959, 356).

2. неперех., розм. Те саме, що лаятися 1. Сплячі сердилися і кляли, але треба було вставати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 126); Вони вже чули, що вулицею тупотіли коні, бігли люди, якісь голоси перегукувались, хтось наказував, хтось кликав, хтось кляв (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 159).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 194.

Коментарі (0)