КЛЯСТИСЯ, клянуся, клянешся, недок., ким, чим і без додатка, а також із спол. що. Те саме, що присягатися; присягати. Забудь мої сльози, забудь сиротину, Забудь, що клялася; другого шукай (Тарас Шевченко, I, 1951, 93); От Йон обіймає її... От клянеться, що довіку кохатиме її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247); — Клянусь своєю честю! — задзвенів голос Щорса у високому незабутньому хвилюванні (Олександр Довженко, I, 1958, 147).