в означеннях
Тлумачення, значення слова «ключка»:

КЛЮ́ЧКА, и, жін.

1. Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю.. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1956, 171); То був старий грек.., що виходив насмикати ключкою сіна для коней (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 201); Дмитро.. підійшов до криниці, торкнувся рукою намерзлої ключки журавля (Михайло Стельмах, II, 1962, 398);
//  Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь. Галина в брезентових рукавицях залізною ключкою вимішувала в чані брили старого асфальту (Микола Зарудний, Світло, 1961, 19). і

2. Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо. На ключку почепила рушник (Словник Грінченка); Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину й сів мовчки на лавці (Андрій Головко, II, 1957, 38).

3. спорт. Палиця з загнутим кінцем, пристосована для гри в хокей. Шайба здавалася якоюсь маленькою примхливою істотою, яка не бажала підкорятися динамівським ключкам (Вечірній Київ, 18.I 1966, 3).

4. діал. Паросток. Ключки пускати (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 193.

Коментарі (0)