в означеннях
Тлумачення, значення слова «ключиця»:

КЛЮЧИ́ЦЯ, і, жін. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою. Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Леся Українка, V, 1956, 322); Ключиця — це зігнута кістка, яка одним кінцем сполучається з лопаткою, а другим — з грудиною (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 37); Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 193.

Коментарі (0)