в означеннях
Тлумачення, значення слова «клонитися»:

КЛОНИТИСЯ, клонюся, клонишся, недок.

1. Те саме, що нагинатися; нахилятися, схилятися. Клонилась мати при дорозі, Простягти руку в далечінь, Де на дощі і на морозі Іржав синовній вірний кінь (Максим Рильський, II, 1960, 259); Квіти білі на південнім схилі Клоняться, стебло прив'яле гнуть (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 83);
//  на кого — що, до кого — чого. Схиляючись головою, обличчям, притулятися до кого-, чого-небудь. Червоне лице його.. роздалося ушир, полилося потом, голова дальше і дальше важчала, клонилася на груди (Панас Мирний, I, 1954, 196);
//  кому, чому і перед ким — чим, перен. Коритися, підкорятися комусь, чомусь. Та хоч і як ти мучився в неволі, Хоч і якого лиха зазнавав, — Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 23);
//  перед ким—чим, перен. Схиляючись, виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь, подяку за щось. Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі (Леся Українка, III, 1952, 234); Проте й тепер, коли співучим ранком Я роздумам вечірнім оддаюсь, — Перед Мічуріним, перед Бербанком З глибокою пошаною клонюсь (Максим Рильський, II, 1960, 70).

2. на що, до чого, перен. Наближатися, підходити до певної межі (просторової або часової). День клонився на вечір (Панас Мирний, IV, 1955, 163); У кущах лежав молодий парубок.. Голову мав криту сорочкою.. і все тіло виставив на сонце, що вже клонилось до заходу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7).

3. до чого, перен. Набувати певного напрямку, спрямовуватися до чогось (про розмову, дії, вчинки тощо). Деякі поговірки клонилися навіть до того, що Солецькі дуже хотіли собі доктора на зятя (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 97).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 187.

Коментарі (0)