в означеннях
Тлумачення, значення слова «клопітливий»:

КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. Його Хівря — така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Бджоли — клопітливі хазяйки, поспівали по мед до квітів (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 7); Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя — клопітливих трудівниць (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 386).

2. Пов'язаний з клопотами, турботами. З того вечора до клопітливих материнських обов'язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (Микола Олійник, Леся, 1960, 19); Клопітлива справа;
//  Трудний, скрутний. Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (Іван Франко, VII, 1951, 273).

3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі). Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Панас Мирний, I, 1949, 171); Можна було погуляти, спочити, одійти від клопітливих буднів (Вітчизна, 8, 1948, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 188.

Коментарі (0)