в означеннях
Тлумачення, значення слова «клопотати»:

КЛОПОТАТИ, очу, очеш, недок.

1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 306); Рушнички шиті лежать у скрині, Вже не клопочуть вони дівчини! (Леся Українка, I, 1951, 322); Пріська замислилася: не хотілося їй клопотати чужих людей (Любов Яновська, I, 1959, 246).
Думка клопоче (клопотала і т. ін.) голову кому, чию; Думка клопоче (клопотала і т. ін.) кого — когось турбує, хвилює якась думка. Уночі йому не спалося, важкі думки клопотали йому голову... (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Партизана найбільше клопотала думка про те, що ці вуличники можуть скомпрометувати перед селянами ідею комуни (Іван Микитенко, II, 1957, 393); Клопотати голову кому, чию — турбувати, хвилювати когось. Вийшли з міста [заробітчани] в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний, I, 1949, 171); — Як заробив, так хай і одвічає, а ти [мати] начальникам голови не клопочи (Борис Грінченко, II, 1963, 432); Клопотати клопотами кого, що — тривожити, турбувати клопотами кого-, що-небудь. Врочисте свято клопотало кожну сім'ю своїми споконвічними клопотами (Панас Мирний, I, 1949, 298); Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось. — Чорт зна чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300); — Не клопочи хоч оцим голови собі, Петре (Андрій Головко, II, 1957, 333).

2. неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1; поратися. [Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя (Марко Кропивницький, II, 1958, 41); Мама, звичайно, як мама — Біга, підносить, клопоче, Ходить слідом за синами, Нишком втираючи очі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 189.

Коментарі (0)