КЛУБЛИ́ВИЙ, а, е. Який клубочеться (у 1 знач.). Висоти не було. Вона зникла, від вершини і до самої підошви перетворившись на вируючу клубливу туманність (Олесь Гончар, III, 1959, 42).
КЛУБЛИ́ВИЙ, а, е. Який клубочеться (у 1 знач.). Висоти не було. Вона зникла, від вершини і до самої підошви перетворившись на вируючу клубливу туманність (Олесь Гончар, III, 1959, 42).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 190.