в означеннях
Тлумачення, значення слова «клинець»:

КЛИ́НЕ́ЦЬ, клинця, чол.

1. Зменш.-пестл. до клин. [Гарасим:] Ти колов коли дрова? Оце коли клинець не йде, то так його й кинути? (Панас Мирний, V, 1955, 89); Великі князівства мали стяги великі, чотирикутні, схожі на велетенські вітрила, часом з двома-трьома довгими клинцями внизу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 524); Підстрижена клинцем борода повисла над обличчям (Яків Качура, II, 1958, 13).
Клинці підбивати: а) (до кого) залицятися. — Дарма все до Оришки клинці підбиваєте! Що ви знайшли в ній? (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 257); б) (під кого) інтригувати проти кого-небудь. — Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором МТС? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 347).

2. діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь. Новеньке ситце на клинці, а старе під лавою (Номис, 1864, № 5316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 182.

Коментарі (0)