в означеннях
Тлумачення, значення слова «клинок»:

КЛИНО́К, нка, чол.

1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (Вечірній Київ, 12.V 1961, 1); [Єлисей:] Якщо доорали того перелога, що над яром, то нехай починають клинка від шляху (Марко Кропивницький, III, 1959, 299); Мати плаче та кляне, — клинок жита засіяла, і той витовкли (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 14); Ліхтар здалеку освітлював його лице, його русяву борідку, гостру, клинком (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 428).

2. Те саме, що лезо. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка, I, 1951, 126); Хтось стрельнув із пістоля, але клинок шаблі в ту ж хвилину опустився йому на голову (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 198);
//  Про шаблю, кинджал і т. ін.

3. діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь. Канчук (висить) на клинку (Словник Грінченка); Узяв з клинка ключ і пішов (Іван Франко, I, 1955, 272).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 183.

Коментарі (0)