в означеннях
Тлумачення, значення слова «кмітливий»:

КМІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 43); Сіроока циганка була розумна й кмітлива (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 195); Кмітливої голови й руки слухають (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 47);
//  Який виражає тямущість. Кмітливий погляд;
//  Розумний. Той чоловік, сповнений простоти, розв'язу вав надто складні питання, давав напредиво кмітливі поради (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 327).

2. рідко. Те саме, що спостережливий. В кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітили ті латки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 321); Життя йде своїм порядком, але Дарчине кмітливе око помічає, що не все гаразд у цьому порядку (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 185).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 196.

Коментарі (0)