КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Там лежав князів скарб (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (Андрій Головко, II, 1957, 189).
КНЯ́ЗІВ, зева, зеве, іст., етн. Прикм. до князь; належний князеві. Там лежав князів скарб (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); По цей бік ставу, од степу, розляглась по схилі князева економія (Андрій Головко, II, 1957, 189).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 199.