в означеннях
Тлумачення, значення слова «кнопка»:

КНО́ПКА, и, жін.

1. Рухомий ґудзик, натискуванням якого вмикається або вимикаються електричний струм, унаслідок чого підключені до нього механізми починають або перестають діяти. Діденко розгублено знизав плечима. Знову натиснув кнопку дзвінка і прислухався. Будинок мовчав, як пустка (Андрій Головко, II, 1957, 479); Василева пучка торкнулася до кнопки — транспортерні стрічки зупинилися (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 286).
Натискати (натискувати, натиснути) [на] кнопку (на всі кнопки) див. натискати.

2. Металеве вістря з широкою плоскою головкою для приколювання паперу, тканини тощо до чого-небудь твердого. Вона сіла за стіл і, розгорнувши класний журнал, зробила перекличку. Потім приколола кнопками на стіні розклад уроків (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 22).

3. Вид металевої застібки для одягу, що складається з двох частин, одна з яких входить в іншу. Вже й коси під хусткою виклала [Наталка] якось по-міському, і кохта [кофта] — ота, що на кнопках, — щільно облягає їй шию (Олесь Гончар, II, 1959, 33); Орися швидко пробігла пальцями по кнопках кофтинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 510).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 198.

Коментарі (0)