КНИ́ГА, и, жін.
1. Велика обсягом або важлива за змістом книжка (у 1 знач.). Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить (Іван Франко, XI, 1952, 75); Джонатан мовчки розкриває велику книгу, що лежить на столі (Леся Українка, III, 1952, 45); В 1574 р. у друкарні Федорова вийшов «Апостол» — перша друкована книга на Україні (Історія УРСР, I, 1953, 172); Церковні книги; * Образно. Маю звістку, що в 1-й кн. «Современника» появиться моє оповід. «Що записано в книгу життя» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 405).
2. Зшиті в одну оправу аркуші паперу з якими-небудь
записами. То стукав кісточками [Лубенець] на
рахівниці, то виписував нові і нові цифри з бухгалтерських
книг (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 37); В книзі вражень
танкісти залишили свій короткий запис, який
кінчався рядом підписів на півсторінки (Олесь Гончар, III, 1959,
460).
Домова книга див. домовий; Книга скарг — книжка,
куди записують скарги, побажання.