в означеннях
Тлумачення, значення слова «книжковий»:

КНИЖКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до книжка 1. — А це що за книга? — спитала Сташка, сподіваючись про себе, що це не книга, а альбом у книжковій палітурці (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 383); Книжковий фонд;
//  Стос. до книжки. Відомо всім, що книжковий ринок характеризує культурний рівень країни (Павло Тичина, III, 1957, 314); Книжкова торгівля; Книжкова виставка;
//  Признач. для зберігання книжок. Стін у кабінеті вченого майже не видно, бо по всьому здовженому чотирикутнику ця кімната заставлена книжковими шафами (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 49);
//  Признач. для торгівлі книжками. Яворський.. спиняється коло книжкового кіоску.., вибираючи якусь книжку (Іван Кочерга, II, 1956, 240);
//  Який виготовляє, випускає книжки. І книжкової фабрики стіни перед зором моїм устають (Володимир Сосюра, I, 1957, 497); Книжкове видавництво;
//  Власт. книжці, книжкам. Розвиваючи традиції радянської книжкової графіки, М. Котляревська створює низку ілюстрацій — дереворитів (Мистецтво, 3, 1962, 36).
Книжкова воша — те саме, що книгогриз 1; Книжкова палата — центральна бібліографічна установа в СРСР. Книжкова палата мала реєструвати всі друковані видання, які виходили на території УРСР з 1917 року (Радянська Україна, 15.VI 1962, 4); Книжковий знак — те саме, що екслібрис. На виставці експонувався книжковий знак Я. Стешенка — бібліофіла, дослідника книжкової справи (автор В. Кричевський) (Мистецтво, 1, 1966, 23).

2. Узятий, запозичений із книжок. Мені хочеться бути разом з Вами [В. Гнатюком].. Побачити, як поздоровшали та як обходитесь без усякої книжкової премудрості (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274);
//  Не потверджений практикою, відірваний від життя; абстрактний. Дослідження, побудовані за рецептами начотчиків, завжди книжкові, а для їх авторів існує не те, що є в житті, а лише те, що побувало в книгах (Комуніст України, 5, 1960, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 197.

Коментарі (0)