КОБИЛЬНИ́ЦІ, ниць, мн. (одн. кобильниця, і, жін.), діал. Козла (у 2, 3 знач.). Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (Андрій Головко, I, 1957, 355); Помежи хатами гамір невгавав. Тут трачі ріжуть тертиці на високій кобильниці, там теслі цюпають (Іван Франко, I, 1955, 154).